ТОКСОПЛАЗМОЗ ПАРАЗИТАРНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЮДЕЙ І ТВАРИН

Деталі: Опубліковано: П'ятниця, 10 квітня 2020, 09:37

Зооантропонозний протозооз тварин із гострим, підгост хронічним, а часто безсимптомним перебігами. Спричиняється внутрішньоклітинним паразитом Toxoplasma gondi, який уражає нервову, ендокринну системи й систему мононуклеарних фагоцитів. Хвороба виявляється порушенням обміну речовин, патологією вагітності, нервовими розладами.
Клінічні ознаки у тварин.Перебіг хвороби гострий, підгострий і хронічний.
Гострий перебіг характеризується пропасницею, відмовою від корму, діареєю, явищами загальної інтоксикації. Спостерігаються слизисто-гнійні виділення з носових отворів і очей. У вагітних тварин відмічають аборти, парези й паралічі кінцівок.

У собак гострий перебіг частіше буває у молодих тварин. При експериментальному зараженні інкубаційний період триває 2—4 доби. Характерні пропасниця, відмова від корму, пригнічення, діарея, блювання. Фекалії рідкі, з домішками крові.
Уражується шкіра в ділянці голови та кінцівок. Виникають асцит, пневмонія, набряки нервові розлади: судомні посмикування мускулатури тіла, епілептичні напади, порушення координації рухів, парези, паралічі. Часто уражуються очі (кон'юнктивіти, кератити). Смерть настає через 7—45 діб після зараження.
За підгострого перебігу зазначені клінічні ознаки менш виражені.
Для хронічної форми токсоплазмозу характерні короткочасне підвищення температури тіла, погіршення апетиту, схуднення, розлади функцій центральної нервової системи (парези, паралічі), аборти, народження виродків або мертвих плодів.
Клінічні ознаки у людей.
Розрізняють вроджений і набутий (гострий і хронічний) токсоплазмоз. При вродженому токсоплазмозі спостерігаються загибель плода в утробі матері, смерть новонародженого внаслідок хвороби або у тих, що залишилися живими, ураження нервової системи, очей та інших органів.
Перебігає як тифоподібне захворювання (з гарячкою, збільшенням печінки, селезінки) або з переважним ураженням нервової системи (головний біль, судоми, блювання, паралічі тощо). Найчастіше токсоплазмоз перебігає хронічно, з субфебрильною температурою, головним болем, збільшенням лімфовузлів і печінки, зниженням працездатності. Може супроводжуватися ураженням очей, серця, нервової та інших систем і органів. Токсоплазмоз може перебігати і в латентній (прихованій) формі.

Діагностика токсоплазмозу тварин. Аналізують клінічні ознаки (наявність абортів у ранні періоди вагітності, народження мертвих плодів і виродків), епізоотологічні дані, патолого-анатомічні зміни. Діагноз потрібно обов'язково підтверджувати лабораторними дослідженнями.
При патолого-анатомічному розтині, якщо є підозра щодо токсоплазмозу дослідження в лабораторію ветеринарної медицини направляють шматочки головного мозку, серця, легень, печінки, селезінки, лімфатичні вузли. У разі аборт
дослідження надсилають плід із плацентою. Слід мати на увазі, що матеріал потрібно досліджувати свіжовідібраним (упродовж 2—3 год).
3 паренхіматозних органів готують мазки-відбитки.
Ефективнішою є біопроба, шматочки паренхіматозних органів у стерильних умовах розтирають у ступці з невеликою кількістю фізіологічного розчину (11)
Внутрішньоочеревинно вводять по 0,5 мл суспензії 3-5 білим мишам. У разі позитивних результатів вони гинуть на 5-6-ту добу. В черевній порожнині утворюється до 3 мл ексудату. З нього готують мазки, які забарвлюють за методом Романовського
За допомогою мікроскопії виявляють значну кількість ендозоїтів.
За життя тварин проводять серологічну діагностику (РЗК, РТЗК, РІФ) з антигеном із токсоплазм.
Котів обстежують копроскопічними методами (Дарлінга чи Фюллеборна); проте у фекаліях навіть хворої тварини ооцисти не завжди вдається виявити, тому дослідження слід повторювати кілька разів.
Токсоплазмоз потрібно диференціювати від бруцельозу, лептоспірозу, лiстерioзу, трихомонозу.
Діагностика у людей.
Основним методом діагностики захворювання є серологічний. Виконується визначення рівня імуноглобулонів G за допомогою ІФА або реакції непрямої флюоресценції. Рівень антитіл досягає максимального рівня через 1-2 місяці після початку захворювання, і згодом реєструється невизначено довго. У пацієнтів з сероконверсією або чотирикратним збільшенням титру IgG визначають рівень специфічних IgM, для підтвердження наявності гострої інфекції. ІФА є методом вибору при аналізі рівня IgM, з його допомогою реєструється зростання їх концентрації вже через 2 тижні після інфікування, пік концентрації досягається через місяць, і зазвичай зникають через 6-9 місяців, але в окремих випадках можуть періодично виявлятися протягом 2 і більше років, ускладнюючи диференціювання гострої та хронічної форм інфекції.

Лікування захворювання у тварин. Ефективні препарати на основі монензину (еланкoгрaн, монекобан, румензин) у дозі 30 мг/кг (за ДР) щодня з кормом упродовж семи діб. Доцільно застосовувати підвищені дози сульфаніламідів або їхніх комбінацій (бровасептол для ін'єкцій)протягом 4-5 діб.
Лікування у людей.
При гострому токсоплазмозі, коли паразити існують в проліферативній фазі, головним засобом лікування є хіміотерапевтичні препарати. Ефективні також антибіотики тетрациклінової групи. Як правило, призначають 3 курси з інтервалом 7-10 днів.Для зменшення інтоксикації, запобігання алергізації при тяжкому перебігу показані глюкокортикоїди. При розвитку менінгоенцефаліту використовують дегідратаційну терапію.

Профілактика та заходи боротьби. Головним джерелом зараження тварин і людей є коти. Тому всі заходи мають бути спрямовані на запобігання зараженню останніх збудником токсоплазмозу. Не можна згодовувати котам, собакам, хутровим звірам
м'ясо та субпродукти в сирому вигляді. У приміщеннях слід своєчасно проводити дератизації. Забороняється допускати на території тваринницьких ферм безпритульних котів і собак. Трупи та відходи бойні потрібно вчасно утилізувати.
Люди, що займаються обробкою сирого м'яса та субпродуктів, мають захищати
шкіру рук від травм. Лікарям ветеринарної медицини під час надання акушерської допомоги, проведення ректального дослідження, розтину трупів тварин треба обв'язково користуватися гумовими рукавичками.

Хворих тварин вибраковують і відправляють для забою. М'ясо та субпродук використовують тільки після термічної обробки.
У господарствах, неблагополучних щодо токсоплазмозу, з метою хіміопрор
тики рекомендуеться щодня давати препарати на основі моненаину по 16 мг на тварину, ретельно змішавши їх із комбікормом.