День боротьби зі сказом.

Цей день покликаний підвищувати інформованість про наслідки сказу у людини і тварин, про те, наскільки складно попередити  захворювання серед людей, не проводячи належні профілактичні заходи  серед тварин.
   Сказ – особливо небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин і людини. На сьогоднішній день сказ досить поширений серед країн Європи, ця хвороба характеризується гострим перебігом, ознаками

поліенцефаломієліту, завідсутності вчасного лікування абсолютною смертністю.
    Зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворою твариною чи внаслідок попадання її слини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок. Інфікування людини сказом відбувається здебільшого від диких хижих вовки, лисиці чи домашніх/безпритульних тварин коти - собаки.  У рідкісних випадках сказом можна заразитися при вдиханні аерозолів, що містять вірус, або при трансплантації інфікованого органу. Вживання в їжу сирого м’яса або інших тканин тварин, інфікованих сказом, не є джерелом інфекції  для людей.
   Інкубаційний період сказу триває зазвичай 1-3 місяці, але може варіюватися від менш як 1 тижня до більш одного року. Початковими симптомами сказу є висока температура і в багатьох випадках біль або незвичайні, незрозумілі відчуття: поколювання, пощипування або печіння (парестезія) у місці рани.
  У міру поширення вірусу по центральній нервовій системі розвивається прогресивне, смертельне запалення головного і спинного мозку.
   Можливий подальший розвиток двох форм хвороби. У людей з буйним сказом з’являються ознаки гіперактивності, порушення поведінки, гідрофобія та іноді аерофобія. Через кілька днів настає смерть в результаті кардіореспіраторної зупинки.
   На паралітичний сказ припадає близько 30% всіх випадків захворювання людей. Ця форма сказу протікає менш драматично і зазвичай довше, ніж буйна форма. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу або подряпини. Повільно розвивається кома і, в кінцевому результаті, настає смерть. При паралітичній формі сказу часто ставиться невірний діагноз, що сприяє заниженню даних про хворобу.
  Епідемічна ситуація зі сказу в Україні залишається нестійкою.
   Епізоотична ситуація зі сказу тварин в Європі залишається напруженою, оскільки сказ відноситься до захворювань, які не мають кордонів.
   Зооноз сказу є одним з найбільш поширених в Україні природно – осередкових захворювань ссавців.
   Сказ поширений у всіх географічних зонах і регіонах України.
    Видова структура захворюваності чітко вказує, що епізоотична ситуація щодо сказу в Україні має низку особливостей, зокрема, це еволюція епізоотії як природно-вогнищевого, так і антропургічного (міського) типу.У першому випадку резервуаром і джерелом збудника інфекції є дикі хижаки, зокрема лисиця, що є головним резервуаром і розповсюджувачем рабічного вірусу на нові території з включенням в епізоотичний процес інших видів тварин.
   Одним з найголовніших заходів профілактики сказу є імунізація тварин.
   Парентеральна імунізація (вакцинація) домашніх тварин включає  обов’язкову імунізацію  всього поголів’я собак на всій території країни; котів – в зонах стійкого неблагополуччя; сільськогосподарських тварин – при спалахах захворювання.
   Щорічно в Україні здійснюється понад 5 млн. щеплень тварин проти сказу.
   В державних установах ветеринарної медицини щеплення тварин проти сказу безкоштовне.
   Ліквідація сказу навіть на значних територіях нашої держави  цілком реальна справа за умови проведення комплексних заходів та наполегливої праці фахівців ветеринарної медицини, лісового та мисливського господарств, місцевого самоврядування і житлово-комунальних служб та громадських організацій.
   Про те слід пам’ятати, що всі заходи з профілактики сказу будуть марні, якщо кожен власник тварин не буде розуміти, що він несе відповідальність не тільки за своє здоров’я чи свого улюбленця, але і за здоров’я оточуючих.