- виділенням з пухирців, що лопнули, рідини, часто гнійної;
сильним свербінням.
  Вогнища екземи на ранній стадії в основному локалізуються на щоках, шиї, куприку. Але дуже часто собака розчісує уражені ділянки, в результаті мокрий лишай поширюється на великі площі. Внаслідок занесення інфекції бульбашки перетворюються в гнійники. Мокнучі ділянки через деякий час покриваються кіркою, коли вона відпадає, відкривається здорова шкіра. Але зазвичай до цього часу екзема поширюється на інші ділянки, повністю вилікувати її складно.
   Як зрозуміти, що у собаки лишай
Для більшості видів лишаю характерний сильний свербіж. Він заподіює дискомфорт, собака стає апатичною або дратівливою, може відмовлятися від їжі. Тому, якщо вихованець незвично веде себе, часто інтенсивно чухається, необхідно уважно обстежити його шерсть і шкіру, попередньо надівши рукавички. Залисини, зміна кольору шкіри, припухлості, лущення, пухирці або кірки, струпи змушують запідозрити лишай. Але самостійно, за зовнішніми симптомами, відрізнити лишай від алергії, дерматиту, встановити конкретний вид захворювання складно. Тому при виявленні підозрілих симптомів слід звертатися до лікаря.
  Одним з методів діагностики лишаю є дослідження шкіри в світлі лампи Вуда. Активність різних збудників супроводжується флуоресценцією, при природному освітленні розрізнити це світіння неможливо, а під променями лампи вогнища зараження забарвлюються в той чи інший колір, в залежності від збудника. Але точність постановки діагнозу при цьому методі обстеження низька.
   Більш точним і інформативним є мікроскопічний аналіз зішкрібів шкіри та зразків шерсті. Ще краще здійснити посів – помістити зразки в спецыальне середовище для розмноження збудників. Цей метод діагностики найточніший, але час очікування результату досягає 3 тижнів. Додатково можуть призначатися алергічні проби, аналізи крові та сечі.
    Лікування лишаю у собаки
Ефективне лікування лишаю можливо тільки після постановки точного діагнозу, хоча деякі заходи вживаються незалежно від виду захворювання. Основні напрямки комплексної терапії при лишаю у собак:
- боротьба зі збудниками (у разі інфекційного захворювання) або усунення алергенів (при екземі);
полегшення симптомів;
- профілактика поширення захворювання та приєднання вторинної інфекції;
- попередження повторного зараження або рецидивів неінфекційного захворювання;
- загальне зміцнення організму, стимуляція імунітету, захист печінки, профілактика розладів ШКТ.
 Незалежно від виду захворювання показаний прийом імуностимулюючих добавок, вітамінів, корекція раціону. Також підтримуюче лікування може включати в себе прийом гепатопротекторів, пробіотиків і пребіотиків. Харчування має бути повноцінним, досить калорійним, з високим вмістом білка, щоб підтримувати сили хворої тварини. При цьому потрібно постаратися звести до мінімуму ризик алергічних реакцій. При екземі показана лікувальна дієта зі зниженим вмістом жирів і вуглеводів. Курячий білок і глютен, який міститься в зернових, є поширеними алергенами, так що краще годувати собаку іншими сортами м'яса, виключити з раціону зернові. Якщо алергія не харчова, необхідно встановити її причину та в міру можливості виключити вплив алергену на собаку.
  При стригучому лишаї необхідно попередити повторне інфікування хворого собаки, зараження інших тварин, а також людей. Для цього хвору тварину ізолюють, дезінфікують приміщення та всі предмети, з якими вона контактувала. Дезінфікуючу обробку, вологе прибирання проводять щодня протягом усього курсу лікування.
  При легкій формі захворювання достатньо лікування препаратами для зовнішнього застосування – мазями, спреями, шампунями, розчинами. Для зручності їх нанесення шерсть навколо вогнищ ураження вистригають. При обширних ураженнях необхідне системне лікування протигрибковими, а в разі приєднання бактеріальної інфекції – антибактеріальними препаратами у вигляді таблеток, ін'єкцій. Також показані антигістамінні препарати для полегшення свербежу, особливо при алергічній природі захворювання.
  В залежності від виду лишая та ступеня тяжкості захворювання лікар призначає мазі, розчини, спреї з протигрибковими компонентами (Клотримазол, Фунгін, Імаверол, Зооміколь), а також зовнішні засоби комплексної дії:
  Санодерм поєднує протигрибкову й антибактеріальну дію, має протизапальну й антигістамінну дію;
Лекадерм полегшує свербіж, пригнічує запалення, попереджає приєднання бактеріальної інфекції;
ЯМ БК має виражену протигрибкову активність, підсушує, дезінфікує, сприяє відновленню шкіри;
- цинкова, іхтіолова, сірчано-дегтярна мазь покращують стан шкіри незалежно від природи захворювання, прискорюють загоєння.
Потрібно подбати про те, щоб вихованець не злизував і не стирав нанесений на шкіру препарат. Для цього відразу після обробки його утримують, не дозволяють лягати, тертися об меблі, підлогу, підстилку. Вилизуванню перешкоджає намордник або спеціальний комір-воронка.
  Всі препарати слід застосовувати тільки за призначенням ветеринарного лікаря та відповідно до його приписів або інструкції. З народних засобів в якості допоміжного лікування можна використовувати відвари трав, які допомагають розм'якшити та видалити кірки перед нанесенням мазі, знімають запалення, знижують ризик інфікування. Що стосується йоду, яблучного оцту, які рекомендує для лікування лишаю народна медицина, ефективність їх нижча, ніж спеціальних препаратів, а ризик опіку шкіри, сильного подразнення, алергічної реакції дуже високий.Профілактика лишаю у собаки
     Для профілактики захворювання слід усунути або мінімізувати провокуючі фактори:
- максимально обмежити контакти з бродячими тваринами, не допускати спілкування з хворими;
- піклуватися про гігієну, купати вихованця, якщо він на прогулянці валявся по землі, траві, регулярно проводити вологе прибирання, прати підстилку;
- зміцнювати імунітет, забезпечити повноцінним збалансованим харчуванням, вітамінами та мінералами, давати імуностимулятори, якщо таких добавок не містить корм;
- оперативно лікувати будь-які захворювання, щоб не допустити зниження опірності організму;
- при схильності до алергії забезпечити гіпоалергенне харчування та виключити або обмежити контакт з нехарчовими алергенами, наскільки це можливо;
- проводити регулярну обробку від зовнішніх і внутрішніх паразитів, вакцинації від усіх інфекційних захворювань, які послаблюють імунну систему.
   Існують вакцини від деяких видів лишаю, вакцинація повинна проводитися щорічно. Навіть якщо тварина щеплена, її потрібно регулярно оглядати, щоб виявити симптоми лишаю на ранній стадії, коли можна швидко зупинити його прогресування.
   Чи небезпечний лишай у собаки для людини?
Небезпеку для людини представляє стригучий лишай, оскільки його викликають патогенні грибки, які легко передаються від тварин до людини та навпаки. На висівкоподібний лишай люди теж хворіють, але оскільки збудник умовно-патогенний, контакт з хворою твариною не може спровокувати захворювання у здорової людини. А в разі ослаблення імунітету, недостатньої гігієни, гормональних порушень стають агресивними патогенні грибки, що мешкають на шкірі самої людини. Рожевий лишай, хоча імовірно є інфекційним вірусним захворюванням, відрізняється низьким ступенем заразності. Для розвитку цього захворювання необхідна схильність і провокуючі фактори. До того ж його збудником, швидше за все, є герпевірус. У цьому сімействі майже сто видів, захворювання у тварин і людини викликають віруси різних підродин. Це ж стосується оперізувального лишаю. Нарешті, мокнучий лишай взагалі не відноситься до інфекційних захворювань, заразитися ним неможливо.
    Лишай – не безневинна хвороба
Деякі господарі собак вважають, що лишай не потребує лікування та проходить сам по собі. Це небезпечна помилка, всі види лишаю заподіюють тварині сильний дискомфорт, страждання, виснажують організм. На лишай хворіють тварини з ослабленим імунітетом, тому ризик інфікування ранок, розчучувань у них дуже високий. А в разі приєднання інфекції можливий сепсис, який в народі називають зараженням крові, та смертельний результат.
   Не всі види лишаю можна вилікувати, деякі переходять в хронічну форму, й лікування дозволяє лише досягнути ремісії. Проте, лікувати собаку необхідно, щоб знизити ризик ускладнень, добитися якнайшвидшого одужання. Схему терапії повинен розробляти ветеринарний лікар відповідно до поставленого діагнозу. Кожен вид захворювання вимагає специфічного лікування, загальних заходів недостатньо. Лікування лишаю – складна кропітка задача, значно простіше подбати про профілактику захворювання. Найважливіші її складові – зміцнення імунітету, гігієна та хороші умови утримання, попередження небезпечних контактів.