Все про вакцинацію

Деталі: Опубліковано: Понеділок, 01 березня 2021, 09:14

Вакцинація – це введення антигенного матеріалу в організм тварини з метою запобігання зараження чи зниження клінічних проявів інфекційної хвороби.
На даний момент в ветеринарній практиці широко поширені 2 типи вакцин:
* живі, але ослаблені штами мікроорганізмів або вірусів;
* убиті (інактивовані) мікроорганізми;
«Живі» вакцини сприяють виробленню кращого імунітету у порівнянні з «убитими», тому що містять

ослаблені, але живі вірус чи бактерію, від якого проводиться щеплення, але, в деяких випадках, вони гірше переносяться твариною. Якщо взагалі говорити про реакції дії від щеплень, то зустрічаються вони надзвичайно рідко і залежать від індивідуальних особливостей породи .
Інактивовані вакцини більш безпечні, але призводять до слабшого розвитку імунітету, тому що мають у своєму складі мертвий антиген (зразок інфекції) або
взагалі тільки фрагмент його ДНК.
     З якого віку потрібно проводити вакцинацію?
Ідеальним початком для вакцинації є вік 8 – 12 тижнів. Першу вакцинацію необхідно проводити тільки здоровим тваринам і після проведеної дегельмінтизації, схема якої залежить від конкретного антигельмінтного препарату.
Ревакцинацію, згідно з рекомендаціями виробників вакцин, необхідно проводити через 2 – 4 тижні (знову ж таки залежить від вакцини). Ревакцинацію проводять по двом причинам:
- організм цуценяти чи кошеняти може мати материнські антитіла, які воно отримало під час поїдання молозива до 12 – 16 тижневого віку. Ці антитіла можуть перешкоджати нормальному виробленню імунітету до захворювань, від яких вакцинується тварина. Тому повторна ревакцинація у 12 – 16 тижневому віці проводиться саме тоді, коли рівень материнських антитіл знижується.
- на перше введення вакцини організм формує імунітет до інфекції. Але такого імунітету може буде недостатнього для нормального захисту організму. Це, знову ж таки, залежить від індивідуальних особливостей організму: тварини з сильною імунною системою будуть краще відповідати на щеплення, із слабкою – гірше.
   Щодо дорослих тварин, то тут думки розходяться. Деякі лікарі та вчені вважають, що одноразового щеплення дорослій тварині вистачить, інші рекомендують першу вакцинацію проводити дворазово по схемі, як для молодих тварин.У будь – якому випадку вирішувати про кратність вакцинації необхідно ветеринарному лікарю і власнику тварини. Це рішення залежить від умов життя тварини та історії хвороби.
    Як часто потрібно проводити повторну вакцинацію?
Ревакцинацію котам і собакам в Україні рекомендовано проводити щорічно.
    До якого віку необхідно проводити вакцинацію?    Протягом усього життя. Справа в тому, що дорослі або немолоді тварини з часом можуть мати знижений імунітет, який знижується під впливом часу (всі ми не молодіємо) або умовами утримання, харчування, набутими в процесі життя хронічними захворюваннями. Такі тварини знаходяться у групі ризику щодо зараження інфекційними хворобами.
    Навіщо мені вакцинувати мого кота чи собаку, якщо він не виходить на вулицю?
Ну по-перше, може виникнути така ситуація, що тварина все ж таки вийде на вулицю за вашої ініціативи або без неї. По-друге, люди ходять по вулиці і можуть «принести» інфекцію з собою,наприклад із взуттям. Що роблять наші улюблені тварини в першу чергу? Правильно: обнюхують нас, наше взуття (так вони отримують більш детальну інформацію де, ми були і що робили). От вам і шлях зараження, так як хворі тварини виділяють інфекцію з продуктами своєї життєдіяльності. Ну і по-третє, це життя, й іноді може виникнути ситуація, коли свою тваринку треба віддати на певний час у готель для тварин або просто знайомим, у яких, до речі, може бути свій улюбленець, тому ваша тварина повинна бути максимальна захищена. Ніхто з нас не застрахований від того, щоб не підібрати з вулиці іншу тварину.
    Як стрес може провокувати розвиток інфекції?
Так, тварини, як і люди, піддаються стресам. Це може бути психологічна проблема, яку власник тварини може і не помітити, а улюбленець про це і не скаже. Існує декілька інфекцій, які можуть жити в організмі тварини все життя без будь якої шкоди, наприклад вірус герпесу кішок або токсоплазмоз. От якраз під дією такого стресу може відбуватись активізація інфекції у домашньої тварини, яка ніколи не контактували з іншими і не виходила на вулицю. А причина ось в чому: наприклад, кошеня перехворіло герпесом, яким заразилось від матері ще в дитинстві. Вже здоровим воно потрапило до вас і росло, оточене любов’ю та увагою. Але невеликий стрес здатний «пробудити» сплячу інфекцію і тварина почуває себе погано і хворіє.
    Чи обов’язково потрібно вакцинувати тварину від сказу, якщо вона не виходить на вулицю?
Так, наша держава неблагополучна щодо сказу, тому по закону ви повинні вакцинувати вашу тварину від цього захворювання щороку. Будь-яка ветеринарна клініка може відмовити в огляді та наданні послуг для вашої тварини, якщо вона не вакцинована від сказу, оскільки це захворювання смертельне також і для людей. Ну і подорожувати з вашим улюбленцем ви теж не зможете без відмітки про вакцинацію у його паспорті та дослідженні на рівень антитіл від сказу (для країн ЄС, Америки та інших).
Давнє правило «Хворобу легше профілактувати, ніж лікувати» актуальне і понині. Наші улюбленці заслуговують на щорічну вакцинацію, за яку потім будуть вдячні вам.