Чому собака їсть траву на вулиці
- Деталі
- Опубліковано: П'ятниця, 30 липня 2021, 08:31
Господарі чотириногих вихованців помічають, що тварини періодично їдять траву. Причому особливих переваг у кошлатих «вегетаріанців» немає. Вони з задоволенням вживають як грубі рослини – пирій, польові злаки, снить, так і яскраві квіти, свіжі соковиті трави. Відповідно виникає питання: «Чому собака їсть траву?»
Міфи з цього приводу
Деякі любителі-собаківники впевнені, що поїдання зелені необхідно їх вихованцям для того, щоб:
- Поповнити свіжими вітамінами свій раціон.
- Вилікувати якесь захворювання.
- Звільнити шлунок від гниючої їжі і надлишку жовчі.
- Очистити травну систему від глистів.
- Очистити зуби від нальоту і усунути неприємний запах з пащі і т.д.
Як бачимо – версій непрофесіоналів дуже багато, ось тільки професіонали ветеринари з сумнівом ставляться до справедливості цих міфів.
По перше, Вчені стверджують, що у хижих тварин в шлунку немає ферментів, здатних засвоювати корисні речовини зі свіжої зелені. У природі предки собак поїдали травоїдних разом з вмістом шлунку, яке вже було оброблено ферментами і ензимами. Крім того, собаківники помітили, що траву їдять навіть ті собаки, які отримують збалансований корм, що містить необхідні вітаміни і мікроелементи. Так що, першше припущення не витримує критики.
По-друге, Тварини, як правило, не мають переваг у виборі «лікарської сировини», а, отже, не мають вроджених знань в фітотерапії. І знову ж таки, не маючи можливості перетравлювати зелень, собаки не можуть витягти з неї корисні речовини. Отже, під сумнів поставлено і цей міф.
Перейдемо до останньої версії. Вона також викликає посмішку. Собака не здатна пережовувати траву настільки інтенсивно, щоб «почистити зуби» і освіжити дихання. Зуби хижака пристосовані рвати й кусати, але ніяк не пережовувати. Та й навряд чи пухнастик стурбований свіжістю свого дихання. А ось такі припущення мають раціональне зерно.
Грубі волокна і клітковини, справді, дратують стінки шлунка і кишечника, стимулюють відділення жовчі. Якщо собака відчуває дискомфорт в животі, то поїдання трави посилить перистальтику кишечника і нормалізує евакуацію неперетравленої їжі, гниючих залишків або твердих частинок. Крім того, собака весь цей ком просто відригує, звільняючи шлунок.
Навряд чи тварина усвідомлено лікується травою від гельмінтів. Можливо, що той дискомфорт, що викликає їх життєдіяльність, собака полегшує так само – пощипуючи травичку. Також ветеринари вважають, що соковитою зеленню собаки рятуються від запору. Волога з рослин плюс подразнюючий ефект – і діарея тварині забезпечена. Чи варто турбуватися з цього приводу?
Досвідчені собаківники і ветеринари вважають, що якщо зовнішній вигляд собаки не викликає побоювань, а її «вегетаріанські» схильності не так і часті, то боятися нічого. Згідно зі статистичними даними тих же вчених, більше 76% собак їдять траву і благополучно це переживають.
У чому небезпека
Якщо тварина їсть траву дуже часто, а вигляд у неї хворий, то краще негайно звернутися до ветклініки. І навіть, коли немає візуальних ознак захворювання, а тварина жує зелень щодня, то можливо захворювання протікає в прихованій формі.
Крім того, поїдаючи «салат» на прогулянці, собака може з'їсти оброблену гербіцидами або добривами зелень. У зростаючої по узбіччях доріг зелені накопичуються токсини і важкі метали, що при регулярному вживанні ласощі не додасть здоров'я вихованцеві. До того ж, екскременти тварин, що потрапляють на газон, можуть бути заражені, і кошлатий гурман може підхопити будь-яку інфекцію. Щоб порадувати улюбленця, можна виростити самостійно зелену добавку до «столу», або «пасти» собаку за містом далеко від небезпеки.
Ще одне припущення, яке також не має наукового обгрунтування, але дуже схоже на правду: пухнастим бешкетникам просто подобається смак трави, тому вони її і їдять. А ще з цікавості, адже органи смаку у собак – засіб пізнання світу. Адже їсть же собака різний неїстівний, на наш погляд, сміття. Так вона вчиться, розвивається. Отже, нічого аномального і патологічного в бажанні зрідка пожувати травичку, абсолютно немає. Аби все це йшло на користь пухнастому досліднику.