Дірофіляріоз
- Деталі
- Опубліковано: Середа, 15 квітня 2020, 10:16
Хвороба спричинюється нематодами родини Filariidae підряду Filariata. Статевозрілі паразити виду Dirofilаria iттitis локалізуються в серці, легеневій артерії, інших кровоносних судинах, а D. repens — у підшкірній клітковині організму собак, котів, лисиць, диких м'ясоїдних тварин (вовки, тигри, леопарди), а також людини.
Збудники. Гельмінти досить великих розмірів, світло-жовтого кольору. Довжина самця D. immitis становить 12-18 см, ширина — 1,1-1,2 мм. Хвостовий кінець загострений, має конічну форму і вузькі бічні крила, прианальні сосочки та дві неоднакові спікули. Самка завдовжки 25-30 см, завширшки 0,7-1,5 мм, живородна. Вульва відкривається в передній частині тіла.
Епізоотологічні дані. Хвороба має значне поширення, особливо в країнах з тропічним та субтропічним кліматом. Основне джерело поширення інвазії — хворі м'ясоїдні тварини. Масове їх ураження гельмінтами спостерігають в період льоту кровосисних комарів (весна й перша половина літа). Після зараження личинки нема тод циркулюють у крові близько 80—120 діб.а в організмі хворих м'ясоїдних тварин самки нематод народжують мікродирофілярій, максимальна кількість яких з'являється в периферичних кровоносних судинах, як правило, увечері та вранці. У цей час самки комарів виявляють найвищу
активність і найчастіше нападають на тварин та людей для кровосcання. Як правило, хворіють собаки віком понад два роки, рідко — до одного року. D. repens нерідко паразитує в підшкірній клітковині організму людини.
Клінічні ознаки. У разі високої інтенсивності ураження D. immitis у хворих тварин спостерігаються пригнічення, розлад серцевої діяльності, схуднення, прискорення
дихання, набряки кінцівок. Можуть виникати гемоглобінурія та жовтяничність слизових оболонок. Нерідко розвивається асфіксія і тварина гине.
При дирофіляріозі, спричиненому D. repens, прояву характерних ознак хвороби, як правило, немає. Якщо уражена шкіра голови та лап, виникає папульозний дерматоз, з'являється пригнічений сухий кашель, виснаження. Внаслідок ушкодження периферичної нервової системи спостерігають стійке викривлення шиї вбік і парези кінцівок. Собаки гинуть після фізичного навантаження.
Патолого-анатомічні зміни. При розтині трупа звертають увагу на збільшення печінки та селезінки. Відмічають ендокардит, асцит. Слизові оболонки жовтяничні.
Шкіра в ділянці голови та нижньої частини кінцівок гіперемійована, на ній виявляють папули, заповнені серозним або гнійним вмістом з личинками дирофілярій. Часто спостерігаються набряки міжщелепового простору. В уражених органах знаходять статевозрілих дирофілярій
Діагностика. Зажиттєвий діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних та клінічних ознак хвороби. Вирішальним у встановленні діагнозу є виявлення мікродирофілярій у крові м'ясоїдних тварин. З цією метою увечері або вранці беруть периферичну кров, розбавляють і фізіологічним розчином (1 : 2) і досліджують під мікроскопом. Можна досліджувати товсті мазки крові, забарвлені фарбою Гіма методом Романовського.
Застосовують також імунодіагностичні тести, які дають змогу виявити хворобу в том разі коли в крові знайти личинок неможливо. Найефективнішою виявилася реакция ІФА
Під час рентгенографи грудної клітки у собак, уражених D. immitis. спостерігають збільшення правого шлуночка серця й діаметра артерій правої краніальної частини легенів.
Посмертно діагноз установлюють на основі гельмінтологічного розтину органів і тканин, виявлення паразитичних червів у місцях їх локалізації і характерних патолого-анатомічних змін. ін.
Лікування. Хворим собакам призначають дитразин йодид у дозі 4,4 мг/кг або препарати левамізолу в дозі 10—15 мг/кг. Антигельмінтики дають перорально впродовж 10-14 діб. Високоефективні також препарати макроциклічних лактонів (бровермектин-гранулят, івомек-плюс). При їх застосуванні є ризик виникнення побічних реакцій організму собаки на загиблі личинки. Заслуговує на увагу комплексний препарат брованол-плюс, до складу якого входить івомек і прaзиквантел. сое
Поряд з уведенням специфічних антигельмінтиків потрібно також проводити й симптоматичне лікування хворих тварин, зокрема використовувати серцеві засоби.
Профілактика та заходи боротьби. Виникненню хвороби в ендемічних районах запобігає застосування діетилкарбамазину. Його вводять цуценятам 2-3-місячного віку щодня перорально в дозі 5,5 мг/кг. У тропічних регіонах земної кулі антигельмінтик використовують з профілактичною метою впродовж усього року. В краї-
нах з помірним кліматом лікування розпочинають за один місяць до нападу комарів для кровосcання і припиняють через 2 міс після його закінчення.
Для захисту тварин від нападу кровосисних комах використовують інсектициди та репеленти.
Посмертно діагноз установлюють на основі гельмінтологічного розтину органів і тканин, виявлення паразитичних червів у місцях їх локалізації і характерних патолого-анатомічних змін. ін.
Лікування. Хворим собакам призначають дитразин йодид у дозі 4,4 мг/кг або препарати левамізолу в дозі 10—15 мг/кг. Антигельмінтики дають перорально впродовж 10-14 діб. Високоефективні також препарати макроциклічних лактонів (бровермектин-гранулят, івомек-плюс). При їх застосуванні є ризик виникнення побічних реакцій організму собаки на загиблі личинки. Заслуговує на увагу комплексний препарат брованол-плюс, до складу якого входить івомек і прaзиквантел. сое
Поряд з уведенням специфічних антигельмінтиків потрібно також проводити й симптоматичне лікування хворих тварин, зокрема використовувати серцеві засоби.
Профілактика та заходи боротьби. Виникненню хвороби в ендемічних районах запобігає застосування діетилкарбамазину. Його вводять цуценятам 2-3-місячного віку щодня перорально в дозі 5,5 мг/кг. У тропічних регіонах земної кулі антигельмінтик використовують з профілактичною метою впродовж усього року. В краї-
нах з помірним кліматом лікування розпочинають за один місяць до нападу комарів для кровосcання і припиняють через 2 міс після його закінчення.
Для захисту тварин від нападу кровосисних комах використовують інсектициди та репеленти.
У людей, як правило, дирофіляріоз проявляється або підшкірними вузлами або вузловими ураженнями легеневої паренхіми, у багатьох випадках хвороба перебігає безсимптомно. У випадках легеневих уражень і, рідше, при підшкірних вузлах діагностують на початку помилково цю хворобу, як злоякісну пухлину, що вимагає застосування інвазивних досліджень та оперативного втручання задля встановлення чіткого діагнозу. У людей ураження серця, яке відбувається у собак, не спостерігали