Хто такі догхантери? Яку загрозу становлять для тварин?
- Деталі
- Опубліковано: Середа, 13 травня 2020, 09:15
Догха́нтери - самоназва осіб, що з власноï ініціативи займаються винищенням бродячих псів у містах.
На території України діють цілі угрупування догхантерів (з англійської dog + hunters перекладається як “собака + кілер”). Догхантери декларують свою діяльність як убезпечення себе та близьких від можливості бути покусаними чи навіть убитими зграєю бродячих псів, а також очищення міст від переносників хвороб та паразитів. Догхантери діють
майже в кожному великому місті України. Вони гуртуються в інтернет-спільноті і методично винищують беззахисних собак, хизуються своїми “подвигами” і вбивствами та агітують до жорстокості щодо тварин.
Нерідко жертвами догхантерів стають і домашні улюбленці – знайти отруєну їжу може й домашній пес на прогулянці. Тож господарям чотирилапих треба бути напрочуд обачними, аби вберегти свого улюбленця від хижаків у людській подобі.
Основні методи “роботи” догхантерів – вогнепальна зброя, медикаменти сильної дії та отрута. Втім зоозахисники кажуть, що отруєння – це ще, як би це не звучало, найлегша смерть, адже часто мисливці на собак замучують до смерті бідолашних тварин, знущаючись над ними. Здавалося б – на вулиці ХХІ століття, а люди поводять себе як дикуни, демонструючи світові своє невміння зжитися з природою.
Ніхто, звісно, не заперечує фактів, коли і тварини цілими зграями нападали на людей чи навіть дітей, і наслідки були фатальні. Втім є й інші способи “вичищування” тварин iз вулиць, більш гуманні, коли для безпритульних чотирилапих організовують притулки чи бодай стерилізують, аби їх популяція не збільшувалась – такі методи застосовують і в Україні.
Догхантери розкидають у місцях найбільшого скупчення тварин шматки їжі, нашпиговані отрутою чи цвяхами. Як розпізнати, що ваш собака отруївся? Симптоми можуть бути різними, починаючи від млявості та втрати апетиту чотирилапого, закінчуючи кривавим поносом, блюванням, припадками, подібними на епілептичні. Ознаки отруєння не обов’язково можуть проявитися одразу після прогулянки, а навіть через 3-5 годин.
Діяти потрібно негайно. Цінною є кожна секунда, запевняють фахівці. Алгоритм порятунку собаки при отруєнні: викликати блювання (можна за допомогою соляного розчину: 1 столова ложка на склянку води). Опісля – сорбенти, а тоді очисна клізма. Потрібно також дати собаці якомога більше рідини.
Необхідно виявити метод отруєння. А методом може бути миш’як, цвяхи чи “улюблений” догхантерами ізоніазид. Ізоніазид (тубазид) – лікарський препарат, показаний для лікування туберкульозу усіх форм локації. Становить небезпеку для собак. Американським товариством із запобігання жорстокості до тварин ізоніазид включений в десятку людських ліків, які є найбільш небезпечними для чотирилапих. При отруєнні протитуберкульозними препаратами в собаки будуть приступи, що нагадують епілептичні. Якщо симптоми нагадують ознаки отруєння ізоніазидом, собаці треба вколоти В6 чи В – глутамінову кислоту. В6 колють із розрахунку 10 мг на кілограм ваги собаки. Не варто боятися передозування – цей вітамін нетоксичний навіть у великих дозах.
Якщо ж собака з’їв щурячу отруту, наслідком буде кривава блювота, понос, в’ялість, відсутність апетиту, тахікардія, підвищена температура. У такому разі потрібно дати сорбент (активоване вугілля), промити шлунково-кишковий тракт за допомогою клізми. Якщо у вашому районі вбивають собак, знаходять розкидану отруту чи їжу з цвяхами, ви помітили підозрілих осіб, звертайтеся в правоохоронні органи. Якщо знайшли “смаколик”, не поспішайте його хапати “голими” руками. Сфотографуйте та акуратно візьміть знахідку в поліетиленовий пакет і мерщій у лабораторію. Особливо не пощастить зловмиснику, якщо в шматочку їжі виявлять синильну кислоту чи миш’як. Це вже буде інкримінуватися як викид високотоксичних речовин у місцях загального користування.
Щоб не натрапити на небезпечну знахідку, відучіть собаку “пилососити” на вулиці, одягайте йому намордник. Не відпускайте чотирилапого з повідка і слідкуйте за тим, що він обнюхує під час прогулянки. Також про всяк випадок майте напоготові ветеринарну аптечку: там мають бути шприци, антипод сумнозвісного протитуберкульозного препарату – піридоксин (вітамін B6) та сорбенти, а також харчова сіль чи спеціальні препарати для спричинення блювання.
Оксана Жолнович, доцент кафедри соціального права, адвокат:
– Вбивство тварин заборонене у всьому світі. Україна не є винятком – у нас практикують стерилізацію бездомних собак або утримання їх у спеціальних притулках, але точно не вбивство. Звісно, у медицині практикують присипляння тварин, якщо ті тяжко хворі, але це вже крайній вихід. В Україні чинний Закон “Про захист тварин від жорстокого поводження”, у якому прописані чіткі вимоги щодо поводження з будь-якими тваринами, у тому числі домашніми. Знущання над тваринками, винищення їх чи жорстоке вбивство – такі дії можна розглядати з двох сторін. По-перше, це порушення ЗУ “Про захист тварин від жорстокого поводження”, коли люди прирікають тварину на муки і смерть; по-друге, це майнова відповідальність, оскільки тварина є майном власника, тому посягання на життя улюбленця можна розглядати як матеріальну і моральну шкоду господарю. Стаття 299 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, у тому числі з хуліганських мотивів. А розправа над собаками – це таки хуліганство, тобто виступ проти суспільства і усіх правил. Покарання зовсім невелике – до 50 неоподаткованих мінімумів, тобто сума зовсім мала, оскільки один неоподаткований мінімум – 17 грн. Або ж арешт до шести місяців. Ті самі дії, вчинені у присутності дітей до 14 років, караються штрафом до 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеженням волі до двох років. В Україні діє також адміністративна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Позаяк, зауважу, не у кожному випадку жорстокі дії проти собак будуть тягнути за собою кримінальну відповідальність, а лише адміністративну. Натомість, є такі спільноти, у яких догхантери виставляють відео і фото, на яких показово відрізають собакам голови, відверто знущаються – тоді це пряма кримінальна відповідальність. Власникам собак, які постраждали від рук кривдників, порекомендую однозначно писати заяву в поліцію про скоєння правопорушення щодо їхніх тварин. Думаю, що у парках та громадських місцях є камери спостереження і такі речі мусять фіксувати. Для багатьох людей тварини – це члени сім’ї, тому дуже прикро і боляче, що так жорстоко сторонні люди безпричинно з ними обходяться. Коли собаку не вдається врятувати, тоді обов’язково треба везти до ветеринара, щоб він зробив розтин, встановив причину смерті, написав заключення – все це буде доказом під час розслідування справи у пошуку винуватців. Зрештою, не тільки собака може постраждати від отруєної їжі. Адже цю ж їжу може з’їсти і людина, не підозрюючи про небезпеку. Тому ці субкультури – це також велика загроза і для людського життя.