Епізоотологія. Трихофітія.
- Деталі
- Опубліковано: Четвер, 14 травня 2020, 09:28
Трихофітія (Trichophytia, трихофітоз, стригучий лишай) — хро- нічна грибкова хвороба тварин і людини, що характеризується све- рбежем, утворенням на шкірі безволосих, різко обмежених круглих плям, вкритих жовто-сірими лусочками і пухкими азбестоподібними кірочками, або тяжким гнійним запаленням шкіри й утворенням товстих висівкоподібних кірок.
Збудники хвороби — патогенні мікроскопічні грибки, які нале- жать до роду Trichophyton, у тому числі Tr. verrucosum, який спричи- нює трихофітію У препа- ратах з ураженого волосся й лусочок шкіри під мікроскопом за збіль- шення в 400 – 500 разів усі патогенні грибки мають вигляд тонких гіллястих ниток (вегетативна форма), які розміщуються рядами по довжині волосся, на поверхні шкіри та шкірних лусочок, і ланцюжків зкруглих чи овальних спор діаметром 3…8 мкм, що локалізуються всередині і зовні волосин у вигляді чохла навколо їх кореня.
Епізоотологія хвороби. На трихофітію хворіють усі види свійських тварин, однак найсприйнятливіші велика рогата худоба, коні, м’ясоїдні. Рідко хворіє дрібна рогата худоба і свині. Трихофітія спо- стерігається також серед диких гризунів — мишей та щурів. Більш схильні до захворювання молоді тварини з тонкою й ніжною шкі- рою, куди в разі порушення цілісності грибки легко проникають і розмножуються. Джерелом збудника хвороби є хворі та перехворілі свійські тварини, іноді мишоподібні гризуни, ховрахи, які виділя- ють збудник у зовнішнє середовище з інфікованими лусочками, кі- рочками та волоссям. Здорові тварини заражаються при безпосеред- ньому контакті з хворими тваринами під час парування, облизу- вання уражених місць шкіри, взаємних дотиків у разі щільного утримання. Собаки і коти заражаються під час обнюхування, обли- зування, бійки. Факторами передавання й поширення хвороби мо- жуть бути контаміновані грибком корми, пасовища, приміщення, речі догляду, одяг і руки обслуговуючого персоналу. Спори грибка можуть переноситись повітрям, а також з пилом і краплями води. Поширенню хвороби сприяють зоогігієнічні порушення в утриманні тварин, несвоєчасне лікування, відсутність необхідного догляду за шкірою. Захворювання хутрових звірів може з’явитися після згодо- вування боєнських відходів від хворих на трихофітію тварин. У со- бак і котів трихофітія спостерігається зазвичай серед бездомних, бродячих тварин, які часто стають джерелом збудника для кімнат- них тварин. Захворювання швидко поширюється, уражаючи значну кількість домашніх тварин, особливо в густонаселених міських районах, і становить велику загрозу для людей. Трихофітія реєстру- ється в різні пори року, однак частіше в зимово-весняний період, до вигону худоби на пасовища, особливо в разі недостатньої чи не- повноцінної їх годівлі. У неблагополучних господарствах хвороба може з’явитись також восени, при розміщенні тварин у недостат- ньо знезаражених приміщеннях. Рідше захворювання спостеріга- ється в пасовищний період як продовження зимового захворюван- ня. Несвоєчасне виявлення хвороби, запізніле й неправильне лі- кування, спільне утримання хворих тварин зі здоровими, неповне виконання заходів профілактики може призвести до створення тривалого і стійкого осередку хвороби. Трихофітія проходить спо- радично або у вигляді ензоотії. У хворих тварин знижується про- дуктивність, вони відстають у розвитку, а при значному ураженні шкіри — навіть гинуть.
Клінічні ознаки хвороби дуже подібні. Уражується шкіра голови, шиї, біля основи хвоста й на кінцівках. Плями споча- тку невеликі, округлі, поступово збільшуються, охоплюючи значні ділянки шкіри, вкриваючи її товстими щільними кірками. Волосся стає ламким, легко висмикується й випадає, оголюючи щільні ура- жені осередки червоно-бурого або сіруватого кольору. Внаслідок розчухування шкіра оголюється, стає болісною, втрачає еластич- ність. Інколи захворювання собак на трихофітію супроводжується утворенням на щоках округлих болісних осередків, які виступають над облисілими ділянками шкіри.
Діагноз установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби та мікроскопії ураженого волосся й кірочок. Виділення збу- дника на живильних середовищах проводять лише в неординарних випадках. Мікроскопічне дослідження здійснюють безпосередньо в неблагополучному господарстві або в зональній лабораторії, куди зскрібки з ураженої шкіри та волосся, а також кірочки й лусочки, відібрані з країв ураженої ділянки, яка не піддавалась лікуванню, надсилають у пробірках з пробками або у невеликих целофанових пакетах. Під час дослідження кірочки обережно розщеплюють пре- парувальною голкою. Ізольоване волосся й кірочки переносять на предметне скло в краплю 10 %-го розчину їдкого калі, обережно пі- дігрівають над полум’ям спиртівки. Після добавляння краплі 50 %-го водного розчину гліцерину препарат досліджують під мікроскопом. У разі позитивних результатів виявляють прямі гіфи міцелію гілля- стого грибка трихофітона, які розміщені правильними рядами по всій довжині волосин, або у вигляді ланцюжків із округлих спор, розташованих як зовні, так і всередині волосин.
Лікування. Усіх хворих на трихофітію тварин ізолюють і лікують вакцинами, які вводять внутрішньом’язово, дворазово, з інтервалом 10 – 14 діб.
. Для прискорення відторгнення кірок уражені ділянки змазують вазеліном або риб’ячим жиром. Дрібним тваринам з кормом, перо- рально, призначають антибіотик гризеофульвін у дозі 40 мг/кг маси на добу впродовж 30 – 50 діб. Шкірні ураження обробляють 10 %-ю саліциловою маззю, 10 %-м саліциловим спиртом, 20 %-м розчином мідного купоросу в нашатирному спирті, застосовують такі фунгіци- дні речовини, як хлорид йоду (однохлористий йод), трихоцетин, РОСК, СК-9, мазь «Ям» та ін. Лікувальні обробки проводять на спе- ціально відведеному для цього місці, яке щоразу дезінфікують; уражене грибком волосся й кірки спалюють.
Імунітет. Після перехворювання на трихофітію у тварин форму- ється тривалий напружений імунітет. Для специфічної профілакти- ки трихофітії у великої рогатої худоби застосовують вакцини ТФ-130К, ЛТФ-130 і ТФ-130; овець — ТРИХОВІС; коней — СП-1; хутрових звірів і кролів — вакцину МЕНТАВАК. Вакцини вводять внутрі- шньом’язово, дворазово, в одне й те саме місце, з інтервалом 10 – 14 діб (крім вакцини МЕНТАВАК). Імунітет у щеплених телят настає на 21 – 30-ту добу після другого введення вакцини і зберігається не менш як 7 років, у коней — через 30 діб і зберігається 6 років. У кролів і хутрових звірів — через 20 – 30 діб і зберігається не менш як 3 роки.
Профілактика та заходи боротьби. Для запобігання трихофітії в усіх тваринницьких господарствах слід додержуватися зоогігієніч- них і ветеринарно-санітарних правил утримання та догляду за тва- ринами, забезпечувати тварин доброякісними й повноцінними кор- мами. У неблагополучних і загрозливих щодо трихофітії великої рогатої худоби господарствах увесь народжений молодняк щеплю- ють з 1-місячного віку; увесь молодняк, завезений з інших госпо- дарств, і все поголів’я великої рогатої худоби, що надходить з-за кор- дону, вакцинують незалежно від віку. Обов’язково вакцинують тва- рин, які належать населенню, що мешкає на даній території.
Трихофітія (стригучий лишай) у людини. Захворювання може виникнути під час догляду й лікування хворих тварин або переда- ватись через забруднені грибком різні предмети. У дітей, які заражаються від хворих собак і котів, перебіг захворювання злоякісний. У місцях ураження шкіри з’являються припухлі округлі рожево- червоні плями з яскравішим забарвленням по краях, які згодом вкриваються сухими висівкоподібними кірочками. Може уражатись також волосиста частина голови й нігті. Рідко спостерігається гли- боке ураження шкіри та підшкірної клітковини, збільшення під- шкірних лімфатичних вузлів.
З метою особистої профілактики трихофітії слід після контакту з тваринами ретельно мити руки теплою водою з милом та дезінфіку- вати їх 1 %-м розчином хлораміну або 0,5 %-м розчином лугу. На неблагополучних щодо трихофітії тваринницьких фермах слід пра- цювати лише в спецодягу та гумових чоботях, які систематично зне- заражують.