Нормативна база
П О С Т А Н О В А від 30 серпня 2007 р. Питання Державного департаментуветеринарної медицини
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А від 30 серпня 2007 р. N 1075 Київ Питання Державного департаментуветеринарної медицини Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Реорганізувати Державний департамент ветеринарної медицини шляхом перетворення його у центральний орган виконавчої влади - Державний комітет ветеринарної медицини України (далі - Комітет). 2. Затвердити Положення про Державний комітет ветеринарної медицини України, що додається. 3. Внести до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються. 4. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається. 5. Установити, що в поточному році Комітет утримується в межах видатків, передбачених у державному бюджеті Міністерству аграрної політики. 6. Взяти до відома, що Комітет розташується по вул. Б. Грінченка, 1, у м. Києві. 7. Міністерству аграрної політики: здійснити заходи, пов'язані з реорганізацією Державного департаменту ветеринарної медицини; подати у двомісячний строк пропозиції щодо приведення актів Кабінету Міністрів України у відповідність з цією постановою. Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ Інд. 22 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. N 1075 ПОЛОЖЕННЯ про Державний комітет ветеринарної медицини України 1. Державний комітет ветеринарної медицини України (Держкомветмедицини) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики. Комітет є правонаступником Держветмедицини в галузі ветеринарної медицини і здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за здоров'ям тварин, безпечністю та якістю харчових продуктів, підконтрольних державній службі ветеринарної медицини (далі - харчові продукти), неїстівних продуктів тваринного походження, кормів та інших товарів, охорони території України від занесення збудників особливо небезпечних хвороб, включених до списку, що затверджений Міжнародним епізоотичним бюро (далі - список МЕБ), з територій інших держав або карантинних зон. 2. Держкомветмедицини у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням. Держкомветмедицини організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Держкомветмедицини узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та вносить їх в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України. У цьому Положенні терміни вживаються в значенні, наведеному у Законах України "Про безпечність та якість харчових продуктів" ( 771/97-ВР ) і "Про ветеринарну медицину" ( 2498-12 ). 3. Основними завданнями Держкомветмедицини є: забезпечення реалізації державної політики в галузі ветеринарної медицини, проведення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за здоров'ям тварин, безпечністю та якістю харчових продуктів, неїстівних продуктів тваринного походження, кормів та інших товарів, охорони території України від занесення збудників особливо небезпечних хвороб, включених до списку МЕБ, з територій інших держав або карантинних зон; аналіз причин і умов виникнення та поширення хвороб тварин, участь у локалізації та ліквідації спалаху заразних хвороб, спільних для тварин і людей, підготовка пропозицій щодо профілактики та боротьби з такими хворобами; проведення моніторингу поширення та визначення біологічної характеристики збудників особливо небезпечних хвороб тварин, включених до списку МЕБ, з метою вжиття заходів, пов'язаних з епізоотичною та епідеміологічною діагностикою спалаху заразних хвороб; спрямування та координація діяльності державних органів ветеринарної медицини із забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, захисту життя і здоров'я людей та тварин від ризику, пов'язаного з хворобами тварин, включаючи зоонози, додержання порядку здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; розроблення, затвердження та здійснення в межах своїх повноважень санітарних і ветеринарно-санітарних заходів; здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за тваринами, харчовими продуктами, неїстівними продуктами тваринного походження, репродуктивним матеріалом, біологічними продуктами, патологічним матеріалом, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами та кормами, засобами ветеринарної медицини, засобами догляду за тваринами та супутніми об'єктами, а також потужностями (об'єктами), що використовуються для їх виробництва, переробки, зберігання та обігу; здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті за тваринами, харчовими продуктами, неїстівними продуктами тваринного походження, репродуктивним матеріалом, біологічними продуктами, патологічним матеріалом, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами та кормами, засобами ветеринарної медицини, призначеними для вирощування тварин та догляду за ними, що не мають лікувальної і профілактичної дії; супутніми об'єктами; сприяння: - впровадженню системи ідентифікації тварин; - постійному навчанню та підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини, широкому впровадженню досягнень науки і передового досвіду; виконання загальнодержавної програми проведення моніторингу залишкової кількості ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у живих тваринах, харчових продуктах і кормах. 4. Держкомветмедицини відповідно до покладених на нього завдань: 1) розробляє та вносить пропозиції щодо формування державної політики у галузі ветеринарної медицини та забезпечує її реалізацію; 2) розробляє, затверджує та здійснює в межах своїх повноважень санітарні і ветеринарно-санітарні заходи з метою охорони території України від занесення особливо небезпечних збудників хвороб, включених до списку МЕБ, з територій інших держав або карантинних зон; 3) аналізує причини виникнення інфекційних та інших хвороб тварин і розробляє рекомендації щодо їх профілактики; 4) забезпечує своєчасне встановлення карантину у разі виникнення заразних хвороб тварин, виконання карантинних та інших ветеринарно-санітарних заходів в інфікованій та буферній зоні, а в разі необхідності - у зоні спостереження; 5) організовує разом із закладами охорони здоров'я, Держсанепідемслужбою, структурними підрозділами МНС роботу із захисту населення від зоонозів та своєчасний обмін інформацією про хвороби тварин; 6) повідомляє Міжнародному епізоотичному бюро про встановлення, очікуваний період дії та дату скасування карантину тварин за особливо небезпечними хворобами, включеними до списку МЕБ; 7) бере у межах своїх повноважень участь у: роботі Національної комісії України з Кодексу Аліментаріус з питань, що належать до її компетенції; виконанні вимог міжнародних договорів, підготовці міжнародних договорів з питань ветеринарної медицини з укладенням таких договорів з ветеринарними адміністраціями інших держав та у роботі відповідних міжнародних організацій; 8) визначає ветеринарно-санітарний статус України та відповідних зон у межах її території, ветеринарно-санітарний стан потужностей (об'єктів), що використовуються для виробництва харчових продуктів; 9) організовує роботу з проведення аналізу ризику та здійснює управління ризиком хвороб тварин; установлює на підставі результатів аналізу ризику періодичність проведення державного нагляду за потужностями (об'єктами), що використовуються для виробництва харчових продуктів; 10) визначає порядок проведення моніторингу здоров'я племінної худоби; 11) затверджує та забезпечує виконання програми вибіркового ветеринарно-санітарного контролю товарів у процесі їх обігу; вживає дієвих заходів для виконання загальнодержавної програми проведення моніторингу залишкової кількості ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у живих тваринах, харчових продуктах і кормах; 12) уповноважує акредитовані лабораторії на проведення дослідження (випробування) параметрів безпечності та якості харчових продуктів, неїстівних продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів і на проведення лабораторних досліджень з метою діагностики хвороб тварин; 13) затверджує перелік референс-лабораторій, уповноважених на проведення арбітражного дослідження харчових продуктів, репродуктивного матеріалу, неїстівних продуктів тваринного походження, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів і на проведення лабораторних досліджень з метою діагностики хвороб тварин; 14) організовує роботу з проведення лабораторно-діагностичних (бактеріологічних, вірусологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних) та інших досліджень з метою діагностики хвороб тварин та оцінки безпечності харчових продуктів, неїстівних продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, кормових добавок, преміксів та кормів, біологічних продуктів і води для тварин; 15) затверджує методики вимірювання і методи випробування товарів; 16) бере участь у затвердженні обов'язкових параметрів безпечності та якості харчових продуктів; 17) установлює максимально допустимі рівні залишкової кількості ветеринарних препаратів, кормових добавок та забруднюючих речовин у кормах і біологічному матеріалі; 18) організовує роботу із здійснення стандартного прикордонного ветеринарно-санітарного контролю та/або розширеного ветеринарно-санітарного контролю за тваринами, харчовими продуктами, неїстівними продуктами тваринного походження, репродуктивним матеріалом, біологічними продуктами, патологічним матеріалом, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами та кормами, засобами ветеринарної медицини, призначеними для вирощування тварин та догляду за ними, що не мають лікувальної і профілактичної дії; супутніх об'єктів; 19) здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль за переміщенням тварин, харчових продуктів, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, призначених для вирощування тварин та догляду за ними, що не мають лікувальної і профілактичної дії; супутніх об'єктів; потужностями (об'єктами), що використовуються для їх виробництва, переробки, зберігання та обігу; 20) координує роботу з видачі на запит заінтересованих сторін сертифікатів придатності товарів для споживання людиною на підставі результатів державного або розширеного контролю харчових продуктів; 21) забезпечує надання консультацій виробникам харчових продуктів з питань впровадження системи аналізу ризику та контролю у критичних точках або аналогічної системи забезпечення безпечності та належної якості харчових продуктів, здійснює державний нагляд за запровадженням зазначених систем; 22) організовує роботу із здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду за збором, утилізацією та знищенням загиблих тварин і відходів тваринного походження; 23) вживає заходів для проведення дезінфекції, дезінсекції та дератизації на потужностях (об'єктах), що використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, харчових продуктів, репродуктивного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, а також засобів, що використовуються для їх транспортування; 24) установлює за погодженням з Держкомпідприємництвом порядок видачі ветеринарних документів; 25) контролює видачу, зупинення дії, скасування та поновлення експлуатаційного дозволу або обмеження діяльності потужностей (об'єктів), що використовуються для виробництва, переробки, обігу тварин, харчових продуктів, неїстівних продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, засобів, що використовуються для транспортування, та забезпечує ведення реєстру таких потужностей (об'єктів); 26) здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за тваринами, харчовими продуктами, неїстівними продуктами тваринного походження, репродуктивним матеріалом, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами та кормами, штамами мікроорганізмів, патологічним матеріалом, засобами ветеринарної медицини, засобами догляду за тваринами, а також потужностями (об'єктами), що використовуються для їх виробництва, переробки, зберігання та обігу; 27) здійснює державний контроль за виробництвом і готовою продукцією на м'ясопереробних, рибодобувних, рибопереробних і молокопереробних підприємствах, що використовують необроблені харчові продукти тваринного походження як сировину, та підприємствах оптового зберігання неїстівних продуктів тваринного походження; 28) організовує здійснення розширеного контролю на основі результатів оцінки, що проводиться державним інспектором ветеринарної медицини згідно з програмою вибіркового контролю харчових продуктів, дотримання заявлених виробником показників поживності харчового продукту, мінімальних специфікацій якості харчових продуктів, параметрів безпечності харчових продуктів, а також умов використання харчових продуктів; 29) оцінює ефективність роботи ветеринарних адміністрацій інших держав у зв'язку з можливим імпортом товарів; 30) перевіряє дотримання вимог, установлених ним щодо потужностей (об'єктів), виробничих процесів і умов зберігання та інших вимог у державах, з яких імпортуються тварини, харчові продукти, неїстівні продукти тваринного походження, репродуктивний матеріал, біологічні продукти, патологічний матеріал, ветеринарні препарати, субстанції, кормові добавки, премікси та корми; 31) веде реєстр потужностей (об'єктів), що імпортують в Україну тварин, харчові продукти, неїстівні продукти тваринного походження, репродуктивний матеріал, біологічні продукти, ветеринарні препарати, субстанції, кормові добавки, премікси та корми; 32) установлює обмеження або заборону на імпорт, транзит та експорт товарів, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що можуть переносити особливо небезпечні хвороби, включені до списку МЕБ, або інші хвороби, що підлягають повідомленню, з окремих держав або карантинних зон у разі підтвердження факту спалаху таких хвороб; 33) видає дозволи для ввезення на територію України та транзит товарів, а також дозволи в разі необхідності для ввезення незареєстрованих ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та кормів; 34) підтверджує можливість відкриття мисливського сезону на певній території після проведення обов'язкового епізоотичного обстеження мисливських угідь державними органами ветеринарної медицини; 35) координує діяльність підрозділів ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів МВС під час надання практичної допомоги в організації і здійсненні контролю та нагляду за виконанням ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин; 36) координує діяльність спеціалістів ветеринарної медицини незалежно від їх підпорядкування; 37) проводить ліцензування господарської діяльності відповідно до актів законодавства; 38) погоджує технічні умови виробництва, технічні регламенти, стандарти, проекти потужностей (об'єктів), що використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу харчових продуктів; 39) проводить сертифікацію об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на відповідність вимогам щодо належної виробничої практики, практики дистрибуції та лабораторної практики; перевірку ефективності, безпечності та якості ветеринарних препаратів і субстанцій у процесі їх реєстрації, виробництва, обігу та/або використання (застосування); 40) здійснює державну реєстрацію ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, веде їх державний реєстр; 41) організовує розроблення та затвердження технічних регламентів на ветеринарні препарати, кормові добавки, премікси та готові корми, засоби ветеринарної медицини, засоби догляду за тваринами, інші об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, включаючи належну практику виробництва ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів; 42) бере участь у розробленні стандартів та технічних регламентів, що встановлюють мінімальні специфікації якості харчових продуктів; 43) координує діяльність установ ветеринарної медицини з організації та проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи харчових продуктів, неїстівних продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормових добавок, преміксів та кормів; 44) організовує роботу з проведення оцінки використання ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, їх вплив на здоров'я тварин; 45) проводить експертизу і узгодження проектів планування та будівництва тваринницьких ферм, потужностей (об'єктів), на яких здійснюється забій тварин, переробних підприємств, підприємств, на яких виробляються ветеринарні препарати, ринків; бере участь у діяльності комісій з питань здачі в експлуатацію таких потужностей (об'єктів) і підприємств, відведення земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва і забору води для тварин; 46) видає органам страхування висновки щодо причин захворювання вимушено забитих, загиблих або знищених тварин; 47) вносить пропозиції щодо удосконалення статистики, обліку і звітності у галузі ветеринарної медицини та визначення розміру плати за послуги, що надаються спеціалістами ветеринарної медицини; 48) організовує науково-технічне та нормативно-методичне інформування державної служби ветеринарної медицини, структурних підрозділів ветеринарної медицини міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, навчальних закладів та науково-дослідних установ ветеринарної медицини; 49) здійснює разом з відділенням ветеринарної медицини Української академії аграрних наук координацію роботи, пов'язаної з науковим забезпеченням розвитку ветеринарної медицини, і виступає державним замовником науково-дослідних робіт у цій галузі; 50) затверджує Положення про післядипломну освіту та періодичні курси підвищення кваліфікації спеціалістів, порядок проведення атестації спеціалістів ветеринарної медицини; 51) здійснює координацію ветеринарно-санітарних заходів та контроль за їх проведенням; 52) організовує роботу з підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини та впроваджує в практику досягнення ветеринарної науки і передового досвіду, уповноважує професійні громадські організації на вирішення питань щодо підвищення кваліфікації, атестації та етики спеціалістів ветеринарної медицини, що провадять ветеринарну практику; 53) розробляє та затверджує положення про територіальні органи та державні установи ветеринарної медицини, визначає структуру державної служби ветеринарної медицини і штатну чисельність її працівників; 54) виконує відповідно до актів законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління; 55) розподіляє кошти, що виділяються з державного бюджету для фінансування програм у галузі ветеринарної медицини, між державними органами та державними установами ветеринарної медицини; 56) забезпечує у межах своїх повноважень виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави; 57) здійснює інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань. 5. Держкомветмедицини має право: залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції; одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; обмежувати, забороняти або припиняти відповідно до актів законодавства господарську діяльність юридичних та фізичних осіб у разі порушення ними ветеринарно-санітарних вимог, якщо це може спричинити безпосередню загрозу життю та/або здоров'ю людей і тварин; утворювати у разі потреби комісії з числа експертів ветеринарної медицини із залученням спеціалістів науково-дослідних установ і навчальних закладів для ідентифікації хвороб тварин та причин їх загибелі; організовувати відбір зразків харчових продуктів, неїстівних продуктів тваринного походження, патологічного матеріалу, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду для проведення ветеринарно-санітарної експертизи; забезпечувати здійснення протиепізоотичних заходів юридичними та фізичними особами, що провадять професійну діяльність у галузі ветеринарної медицини; засновувати в установленому порядку друковані засоби масової інформації. Держкомветмедицини має також інші права, передбачені законом. 6. Державні інспектори ветеринарної медицини з метою здійснення ветеринарно-санітарного контролю та нагляду мають право: 1) на безперешкодний доступ до потужностей (об'єктів), що використовуються для виробництва, переробки та обігу тварин, харчових продуктів, неїстівних продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та кормів, інших товарів; 2) накладати адміністративні стягнення відповідно до закону; 3) забороняти або обмежувати експорт, імпорт, транзит товарів, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що можуть переносити особливо небезпечні хвороби або не відповідають санітарним і ветеринарно-санітарним вимогам або технічним регламентам; 4) видавати накази, розпорядження та приписи стосовно вилучення з обігу тварин, харчових продуктів, неїстівних продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, що не відповідають санітарним і ветеринарно-санітарним вимогам або технічним регламентам, засобів догляду за тваринами; 5) видавати розпорядження та приписи стосовно зупинення, закінчення строку дії, поновлення і анулювання (скасування) експлуатаційного дозволу та ветеринарних документів. 7. Держкомветмедицини у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, об'єднаннями громадян, а також відповідними органами іноземних держав, міжнародними кваліфікаційними товариствами. 8. Держкомветмедицини у межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Нормативно-правові акти Комітету, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і громадянами. Комітет у разі потреби видає разом з іншими органами виконавчої влади спільні акти. Проекти нормативно-правових актів Комітету підлягають узгодженню з Міністром аграрної політики. Нормативно-правові акти Комітету підлягають реєстрації в порядку, встановленому законодавством. 9. Держкомветмедицини очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Пропозицію Прем'єр-міністрові України щодо призначення на посаду та звільнення з посади Голови Комітету вносить Міністр аграрної політики. Голова Комітету має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади в установленому порядку Кабінетом Міністрів України. Голова Держкомветмедицини, його заступники та начальники структурних підрозділів Комітету, на яких покладено виконання функцій державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, одночасно є за посадою відповідно Головним державним інспектором ветеринарної медицини України та його заступниками. 10. Голова Держкомветмедицини: 1) здійснює керівництво Комітетом, несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Комітет завдань; 2) розподіляє обов'язки між своїми заступниками, визначає ступінь їх відповідальності; 3) призначає на посаду та звільняє з посади керівників самостійних структурних підрозділів за погодженням з Міністром аграрної політики, інших працівників структурних підрозділів Комітету, керівників територіальних органів Комітету, начальників та заступників начальників регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті; 4) погоджує призначення на посаду керівників підрозділів ветеринарної медицини міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та затверджує положення про такі підрозділи; 5) організовує роботу із запобігання проявам корупції, виявлення та припинення її проявів, усунення наслідків корупційних дій; 6) здійснює інші повноваження, передбачені законодавством. 11. Для погодження вирішення питань, що належать до компетенції Держкомветмедицини, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Комітеті утворюється колегія у складі Голови (голова колегії), його заступників та керівників структурних підрозділів, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Комітету. У разі потреби до складу колегії можуть бути включені в установленому порядку інші особи. Членів колегії затверджує та увільняє Голова Комітету. Рішення колегії провадяться в життя наказами Комітету. 12. Для розгляду наукових рекомендацій, інших пропозицій щодо визначення основних напрямів розвитку науки, техніки та технологій у галузі ветеринарної медицини в Комітеті можуть бути утворені науково-методична рада, інші дорадчі та консультативні органи. Склад таких органів і положення про них затверджує Голова Комітету. 13. Держкомветмедицини здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління ветеринарної медицини в містах обласного значення, районах, регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, інші державні установи ветеринарної медицини. 14. Граничну чисельність працівників Держкомветмедицини затверджує Кабінет Міністрів України. Структура Комітету затверджується в установленому порядку. 15. Штатний розпис та кошторис Держкомветмедицини затверджує його Голова за погодженням з Мінфіном. 16. Держкомветмедицини є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. N 1075 ЗМІНИ, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України 1. У додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2000 р. N 403 ( 403-2000-п ) "Про затвердження граничної чисельності працівників апарату міністерств, інших центральних органів виконавчої влади і підпорядкованих їм територіальних органів та встановлення ліміту легкових автомобілів, що їх обслуговують" (Офіційний вісник України, 2000 р,, N 9, ст. 339; 2001 р., N 20, ст. 851; 2005 р., N 34, ст. 2042; 2007 р., N 24, ст. 981): у позиції "Міністерство аграрної політики" цифри "483" замінити цифрами "430", а цифри "4011" виключити; доповнити додаток позицією такого змісту: "Державний комітет 105 5 3959". ветеринарної медицини 2. Пункт 9 переліку центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2006 р. N 207 ( 207-2006-п ) (Офіційний вісник України, 2006 р., N 8, ст. 458, N 48, ст. 3193), викласти у такій редакції: "9. Через Міністра аграрної політики: Держкомрибгосп; Держкомветмедицини.". 3. Підпункт 56 пункту 4 Положення про Міністерство аграрної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2006 р. N 1541 ( 1541-2006-п ) (Офіційний вісник України, 2006 р., N 45, ст. 2999), виключити. ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. N 1075 ПЕРЕЛІК постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність 1. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2000 р. N 1648 ( 1648-2000-п ) "Про реорганізацію Державного департаменту ветеринарної медицини в урядовий орган державного управління" (Офіційний вісник України, 2000 р., N 45, ст. 1930). 2. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 р. N 641 ( 641-2001-п ) "Деякі питання Державного департаменту ветеринарної медицини" (Офіційний вісник України, 2001 р., N 24, ст. 1074). 3. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. N 123 ( 123-2003-п ) "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 р. N 641 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 285" (Офіційний вісник України, 2003 р., N 6, ст. 232). 4. Пункт 36 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 17 липня 2003 р. N 1106 ( 1106-2003-п ) (Офіційний вісник України, 2003 р., N 30, ст. 1546). 5. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р. N 1779 ( 1779-2004-п ) "Про внесення змін до переліку підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Державного департаменту ветеринарної медицини" (Офіційний вісник України, 2005 р., N 1, ст. 16).